Тема: Література рідного краю: стежками життя Андрія Малишка (до 100-річчя з дня народження)
Мета: зацікавити студентів життям і творчістю поета-пісняра А.Малишка, розкрити майстерність автора у створенні неповторних ліричних образів; розвивати уміння аналізувати поезію, творчо працювати над її образами, розкрити зміст народнопоетичних символів; на прикладі життя і творчості поета виховувати в учнів національну гідність, патріотизм, любов до матері, рідної землі, повагу до національних традицій.
Форма заходу: заняття- портретне інтерв’ю
Мета проведення заняття: провести майстер-клас з використання інноваційних (інтерактивних) технологій, виявити креативність мислення студентів, вміння аналізувати поезії, визначати художні засоби, віршові розміри; показати зв’язок дисципліни з комп’ютерними технологіями, музикою, мистецтвом.
Під час заняття формуються самоосвітня , інформаційна, комунікативна, соціокультурна , мовленнєва , діяльнісна, творча компетентності студентів.
«Простеляла для мене далекий обрій, дорого під яворами».
А. С. Малишко.
Обладнання: ноутбук, мультимедійне обладнання, документальний фільм про А.С.Малишка, презентації, музичний супровід.
Методи і прийоми: рольова гра «Інтерв’ю», захист презентацій, бесіда викладача, проблемні запитання, ідейно-художній аналіз, практична робота з теорії літератури, інтерактивні вправи «мозковий штурм», «асоціативне гроно», креативна замальовка, читання напам’ять, рефлексія: виконання пісень на слова Малишка
ХІД ЗАНЯТТЯ:
Хід заняття:
І. Організація аудиторії
«Рольова гра»
Студент за письмовим столом:
Так, задачі з математики розв’язав, до контрольної з хімії підготувався, фізику вивчив, залишилось тільки домашнє завдання з літератури виконати.
Ось зошит…. Що додому? Так, домашнє завдання - література рідного краю: опрацювати біографію А.Малишка, за нею поставити запитання у формі інтерв’ю до уявної постаті А.Малишка; вивчити вірш на вибір напам’ять.
Ну що ж, завдання не з легких. Для початку треба повторити, що таке інтерв’ю ? ( Гортає зошит)
Член клубу «Журналіст» знайомить з різновидами інтерв’ю(презентація)
Інтерв’ю – інформаційний жанр, в основі якого лежить з бесіда з людиною, чиє життя, думки представляють суспільну значимість.
Термін "інтерв’ю" в перекладі з англійської означає "бесіда»
Інтерв’ю – це форма діалогу: запитання репортера і відповіді респондента/
- Інтерв’ю-монолог – це повідомлення або заява певної особи з питання, яке поставлене кореспондентом і є суцільною розповіддю респондента.
- Інтерв’ю-діалог – найпоширеніший вид бесіди. Він будується за схемою: питання-відповідь, питання-відповідь …
- Інтерв’ю-повідомлення – в ньому бесіда передається в деталях: або журналіст переповідає відповіді співрозмовника, або – відтворює їх в скороченому вигляді.
- Інтерв’ю-замальовка – тут зміст бесіди збагачується описом атмосфери бесіди, її характеру, деталей.
- Портретне інтерв’ю – це практично завжди біографічне інтерв’ю .
Студент: Мабуть, оберу портретне інтерв’ю. Де тут у нас біографія Андрія Малишка? …У Вікіпедії?... А, може, краще розповість про життя Малишка книга? Знайшов…. (читає)
Звучить пісня «Стежина» у відеозапису.
Студент: Виявляється, Андрія Малишка називають «солов’їним серцем» України, його твори, покладені на музику, стали народними піснями і їх знають мільйони. Що ж би я міг запитати у такої величної постаті? Де народились? Де навчались? Як стали поетом?... Ні, це досить банально… А, може… (швидко записує)
- Звідки і як розпочалася ваша стежина дитинства і пізнання світу?
- Які настанови матері, батька, взяли ви, Андрію Самійловичу, з собою, вирушаючи стежиною дорослого життя?
- Як розпочалася стежина творчості?
- Хто з товаришів став на життєвій стежині справжнім другом, однодумцем?
- Як вдалося вам у грізні роки сталінських репресій, цькування української національної культури не зійти зі стежини Правди, Добра, Краси?
Відповіді на ці запитання я, звісно, не почую з вуст Андрія Малишка, але так хочеться доторкнутися до стежин його життя і творчості…
ІІ. Повідомлення теми і мети заняття. Мотивація навчальної діяльності
Викладач: Отож сьогодні ми перегорнемо сторінки життя нашого славетного земляка Андрія Малишка, столітній ювілей якого відзначають у листопаді, переглянемо його сімейні фото, доторкнемося до його поезії, зачаруємось вкотре його піснею…
Крім того, мета нашого засідання – проаналізувати одні із найкращих пісенних творів Малишка, з’ясувати фольклорні витоки їх ліричних образів, розкрити їх символіку, згадати теплими словами про найдорожче у нашому житті – матір, батьківську домівку.
ІІІ. Сприйняття нового матеріалу та його засвоєння.
Викладач: Як же розпочиналася стежина життя Андрія Самійловича?
- Огляд життєвого шляху А.Малишка. Презентація.
Я з тих країв, де за Дніпром кургани
І ворохобна тисяч літ хода,
Де бунчуки татарські без пошани
Земля покрила чорна і руда.
- так писав про свою малу батьківщину Андрій Самійлович Малишко.
Народився Малишко 14 листопада 1912 року в селищі Обухів, яке розкинулось на косогорах по обидва боки автостради Київ—Дніпропетровськ. Батько Самійло Малишко був шевцем. Був він чоловіком стриманим, мовчазним і справедливим. Щоб прогодувати сім'ю, в якій було одинадцятеро дітей, йому доводилося дуже багато працювати. Мати Івга займалася домогосподарством, була доброю, товариською, жвавою жінкою. Андрій безмежно любив її. Поет і критик Дмитро Павличко писав: «Малишко любив свою матір, а в ній — своє походження, свій рід, свій дар, свою долю, свою батьківщину. Ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості, вона щоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім'я чого він працює... Образ матері — його найулюбленіший і, можливо, найкращий образ, над яким він трудився усе життя».
Дитинство Андрія проходило в нестатках. У сім'ї шматок хліба цінився як найвищий дар, але тут часто співали пісень, довгими зимовими вечорами велися задушевні бесіди. Ніхто із дітей не був обділений увагою люблячої матері.
Андрій і з задоволенням ходив до Обухівської семирічної школи:
Школярських днів нам не забуть ніколи,
Не проказати їх, не проспівати,
Як бігали з торбинками до школи
У грізний рік, у славний рік двадцятий.
Велику любов до книжок Андрій перейняв від рідного дядька Микити, якого в селі прозвали чорнокнижником. Першою і головною книгою для нього назавжди став «Кобзар». Тараса Шевченка. Про це Малишко писав: «І здається, знову бачу ту нешироку, але шумну дорогу, покриту першим снігом, утворену й пригладжену селянськими саньми. У нашій хаті довго світить каганець, язичок полум'я мигтить над батьківським шевським столиком. Мати пряде, а Микита — батьків брат, читає Тарасового «Кобзаря». Микита залишився у моїй пам'яті як взірець народної мудрості і кмітливості. Читав він багато і Шевченка, і Толстого, і Некрасова, і Пушкіна...»
У шкільні роки Малишко продовжував знайомство із українською, російською та зарубіжною літературою, пробував нишком писати вірші, але нікому їх не показував, бо соромився. Учитель помітив талант хлопчика, сприяв віршуванню початківця. Андрій цінував цю допомогу і зберіг пожовклі від часу аркуші з віршами, які датовані 1920—1928 рр.
Творчому потягу, розвитку дитячої уяви, таланту обдарованого хлопця сприяли й пісні, які співала його добра матуся. У цих піснях було багато смутку і радості, горя і щастя. Андрій самотужки навчився грати на баяні, співав народних пісень, перероблюючи їх нещасливу кінцівку, у кожну додаючи щось своє.
Дитинство, шкільні роки мали для формування Малишка як поета і громадянина величезне значення, адже саме в ці роки народжується емоційне ставлення до світу, розвивається свідомість і образ мислення.
Д. Павличко писав: «Голос Малишкової свідомості вистрілює з рідної землі і хилиться до рідної землі... Його любов до народу, до людей праці і до самої праці народжена з тієї правди, якій заглядав у вічі поет ще дитиною».
І справді, усе, що Андрій Малишко мав, він виніс із дитинства.
Викладач: Які ж настанови матері, батька взяв поет з собою, вирушаючи стежиною дорослого життя? Усвідомити це допоможе нам його вірш «Правда»
- Виразне читання поезії «Правда»
Мене навчала мати ще колись:
Як виростеш, моя мала дитино,
То мудрим будь i мужнiм будь в життi.
Скупi два слова. Нелегкi два слова.
У мудростi свої закони є:
I цвiт, i злет, i несходимi пущi.
Пiзнай краплину i точiння зiр,
Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт,
А правда лиш одна - вона колюча,
Гiрка й жорстока. I завжди в бiдi.
Тож мужнiм будь -
оборони її,
Карай себе i серце рви на частки,
Збивай колiна в кров,
Упавши - встань,
I знов iди, i знов шукай її.
Як проклянуть лукавi -
проклянися!
Як одречуться друзi -
що ж, даремно,
Залишать рiднi одного -
хай так!
Як треба вмерти -тiлом ляж за неї,
Ох,_ нелегкi два слова.
Нелегкi!
3. Майстер- клас з літератури: аналіз поезії «Правда»
2.1. Вступне слово викладача
Викладач:
На тім шляху він не раз прислухався до живого голосу землі, він ще не раз заглядав у душу свою і проспівав на повний голос гімн людині, прославляючи її геній, труд і вічну правду.
У поезії «Правда» (1964) (збірка «Дорога під яворами») митець роздумує над заповітом матері про мудрість і мужність у житті. Твір будується як низка розгорнутих логічних тверджень:
У мудрості свої закони є:
І цвіт, і злет, і несходимі пущі.
Пізнай краплину і течіння зір,
Зерно, і камінь. і могутній всесвіт,
А правда лиш одна — вона колюча,
Гірка й жорстока. І завжди в біді.
Проте автор спирається і на фольклорні образи й формулювання, що, зокрема, позначилося на використанні приказок і прислів’їв: «А правда лиш одна — вона колюча, Гірка й жорстока...» Чітко простежується відгомін народної приказки «Мужицька правда зла й колюча, а панська — на всі боки гнуча». Для Малишка найвища правда — це правда чесного служіння своєму народові. Тому не випадково за цією проникливою поезією йшла медитація «Сонцем зігрітий, дощами січений...», у якій поет зізнається про лихі роки, які довелося пережити ліричному героєві: «Як ночував / На людській толоці, / Як припухав / В тридцять третім році». Сказати народові правду про це лихоліття було мужністю на той час.
Викладач:
2.2. .Виразне читання напам’ять поезії «Стежина»
2.3 Робота над визначенням основного мотиву, теми, ідеї.
2.4. Пообразний аналіз.
- Який образ несе основне смислове навантаження?
- Образ стежини від отчого порогу, тієї, від якої розпочалося пізнання світу.
- Чи вважаєте, що образ стежини персоніфікований?
- Так, у вірші змальовано персоніфікований образ стежини, тому що він присутній у кожному рядку, їй надані ознаки живого: вона живе у серці ліричного героя, вона пішла, не повертає, стеле біля серця цвіт.
- Як ви розумієте рядки: нема кінця їй в темнім лузі, та й повороту теж нема...
- Мабуть, письменник по-філософськи узагальнив прожите життя в образі стежини, адже відчував близьке його закінчення. З іншого боку, ця стежина - це пора дитинства, юності і кожна людина, вирушаючи в дорогу життя, назавжди закарбовує в пам'яті рідну домівку, відчинену хвіртку або ворота, з яких проводжала матір.
- Які інші ключові образи постають в нашій уяві?
- Образ рідного краю з його живописною природою, народнопісенний образ соняха, який ототожнюється з українським селом, українською хатою, сонцем
2.5 . Повторення відомостей з теорії літератури.
- Презентація «Художні засоби»
- Вправа на відповідність цитат художнім засобам
2.6. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»:
Що поет хотів сказати такими художніми засобими:.
- Повтором: «мита-перемита»
- Епітетами: «ревний біль і ревний жаль».
2.7. Відтворення емоційного стану ліричного героя.
- Змалюйте психологічний портрет ліричного героя
- Запишіть дієсловами емоційні стани ліричного героя
Розмірковує – згадує – тривожиться – тужить – прощається – розкриваючи при цьому найпотаємніші куточки своєї душі.
( Слайд «Емоційний стан героя»)
2.8. Евристична бесіда
- Що хотів автор висловити в творі?
Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, робить певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.
- Чому кожна людина згадує місце, де вона народилась?
2.9. Міні -диспут.
- Чому стежина а не шлях, дорога?
3. Майстер-клас з теорії літератури: визначення віршового розміру.
- Презентація «Віршові розміри»
- Практична робота
4. Інтерактивна вправа «Акваріум». Група поділяється на три мікрогрупи, кожна з яких має завдання : ( на екрані слайди природи)
1 - Асоціативне гроно: дібрати до слова стежина образи-асоціації
2 - Креативна замальовка кольорами веселки настрою ліричного героя
3 - Малюнок з ключових образів вірша
IV. Рефлексія
Якщо якимось одним словом характеризувати поезії Андрія Малишка, можна сказати, що його твори «живі», сповнені справжнього людського болю та радості, щирості та глибини почуття. Вірші Андрія Малишка ніби вилилися з душі поета і апелюють не до розуму читача, а так само до його душі, отак і складається у мистецтві слова діалог людських душ...
Поезія
Її не купиш цвітом провесен,
Ані горлянкою, ні чином.
Поезія — це діло совісне,
Не грайся нею безпричинно.
Така собі, не знає старості
І на чолі не ставить дати,
Із чорним попелом і паростю
Стоїть одвічно біля хати.
І не легкими переливами —
Важкою кров’ю серце крушить,
Сяйне крилом своїм малиновим,
А чи обніме, чи задушить.
Поет завжди почував свій борг перед минулим і майбутнім, перед усім, на світі сущим, — чорним хлібом і низенькою батьківською хатою, ручаєм і сосною, щастям закоханих...
Уже десь на останньому прузі замислився митець: а чи віддав я всі борги, «чи встигну я цей камінь обтесати?», бо «поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати...» А з каменя витесує він Людину — наче Бог творить Всесвіт. І ось «уже на камені засяли очі і налились блакиттю», вже «уста людські жагою затремтіли і ожили...» Та все одне — це ще мертвий камінь. Як же вдихнути в нього душу, життя? «Витесати слово хоч єдине і вкласти в очі, в губи кам'яні», — ось чого домагається поет. Без мови все мертве. Без пісні немає життя.
Звучить пісня «Та й знову в путь»
Викладач. Феномен Малишка – це трагедія великого таланту, зарядженого українською пісенною культурою, національними устремліннями нашого народу, таланту, що змушений був в ім'я збереження рідної мови і бодай деяких епізодів рідної історії піти на болящий компроміс із владою.
Так, Малишко не був «у згоді з собою». Він мучився тяжко через свою духовну роздвоєність. Йому не вистачало внутрішньої сили, щоб оголосити відверту непокору тоталітарній системі, але він піднімався у своїх проявах на стежину Правди , Добра і Краси у творчості.
Та з собою самим не в згоді я,
Рву те слово напополам.
Обізвися ж, моя мелодіє,
Я за тебе й життя віддам...
Звучить пісня «Правда»
Викладач. Братом назвав Платон Майборода свого друга Андрія Малишка. А в братів одна мати –українська пісня, а в неї – два крила: майбородівська музика і малишківське слово. Вони летять у небі України на весь широкий розмах пісенної народної вдачі, і світити їм під ясними зорями і над тихими водами вічно, як світить у пісні мамина душа . Говорячи про ліричні пісні П.Майбороди та А.Малишка, не можна не згадати і такого
широковідомого твору, як «Пісня про вчительку».
«Пісня про вчительку»
V. Підсумок заняття
- Оцінювання навчальної діяльності студентів
- Висновок
Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді й сам писав музику. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя...
Де б не був поет, завжди до батьківської оселі вела його знайома стежина. Скільки разів поет ходив нею – не перелічити, та вона залишалася в його серці завжди, найкраща, обсаджена соняшниками, зігріта батьківським теплом. Сподіваюся, що пісні А.Малишка знайдуть шлях і до ваших сердець.
«Пісня про рушник»
